Останні коментарі

Архивы за месяц: Січень 2015

Інше

 

 

Державні стандарти

 

 

Акти Кабінету Міністрів України

 

 

Акти Кабінету Міністрів України

Укази Президента України

Закони України

ЗНО – 2016

Інформація щодо деяких особливостей зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року

У 2016 році для вступу до вищого навчального закладу (ВНЗ) абітурієнти подають сертифікати ЗНО лише 2016 року.

Кожен учасник ЗНО  має право скласти тести не більш як із чотирьох навчальних предметів з переліку:

  • Українська мова і література
  • Історія України
  • Математика
  • Біологія
  • Географія
  • Фізика
  • Хімія
  • Англійська мова
  • Іспанська мова
  • Німецька мова
  • Російська мова
  • Французька мова

Програми зовнішнього незалежного оцінювання із усіх предметів розміщені в розділі «Підготовка до ЗНО».

Переклад завдань сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року з історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії буде здійснено кримськотатарською, молдовською, польською, російською, румунською та угорською мовами.

Державна підсумкова атестація з української мови, історії України та математики

Для усіх випускників старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів 2016 року результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури зараховуватимуться як оцінки за державну підсумкову атестацію, що визначатимуться на основі кількості балів, набраних за виконання завдань лише з української мови. Як оцінки за державну підсумкову атестацію зараховуватимуться й результати зовнішнього незалежного оцінювання з математики або історії України (період ХХ – початок ХХІ століття).

 

Встановлення «порогового бала»

Для визначення результатів ЗНО-2016 з кожного предмета буде встановлено «пороговий бал», тобто та кількість тестових балів, яку може набрати мінімально підготовлений абітурієнт. Учасники тестування, які не подолають «поріг», не зможуть використати результат ЗНО з цього предмета для вступу до ВНЗ. Усі абітурієнти, результати яких будуть не нижчими від «порогового бала», отримають оцінку за шкалою 100–200 балів та матимуть право брати участь в конкурсному відборі при вступі на навчання.

Детальніша інформація про метод визначення експертами «порогового бала» подана в статті Валерія Бойка «Визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання: старі проблеми та нові перспективи».

Реєстрація на пробне ЗНО – 2016

Реєстрація на пробне ЗНО 2016

 

Засідання проблемної групи “Українознавство”

Великий пізнавальний інтерес викликало засідання проблемної групи “Українознавство”, проведене  методом  ”ревізор”. Члени групи ознайомили колег із основними аспектами застосування технології проблемного навчання з метою формування творчої, інформаційно компетентної особистості та для підвищення мотивації учнів до навчання. Цікавим був діалог щодо переваг проблемного навчання перед традиційним. Презентаційні слайди сприяли активізації заходу та його емоційному сприйняттю.Засідання , що пройшло змістовно та цікаво, сприяло професійному зростанню вчителів, удосконаленню їх педагогічної майстерності.У кінці заходу “ревізор дав добро”  на застосування технології ПР у НВП як засобу ефективного та якісного навчання.

Додаток (презентація)

Чи замислювалися ви хоча б інколи, чому караєте дитину?

Чи замислювалися ви хоча б інколи, чому караєте дитину?

А які причини поганої поведінки вашого сина чи доньки?

Мотиви проблемної поведінки дітей:

  1. боротьба за увагу – якщо дитина не отримує потрібної кількості уваги, що їй так необхідно для нормального розвитку і емоційного благополуччя, то вона знаходить його через такий спосіб, як непослух. Краще увагу із зауваженнями, ніж ніякого.
  2. боротьба за самоствердження – поведінка спрямована проти надмірної влади або опіки (спілкування у формі вказівок, зауважень, побоювань) виражається в упертості, свавіллі, дії наперекір).
  1. бажання помститися – в разі несправедливого ставлення: ви мені зробили погано, хай і вам буде погано.
  2. втрата віри у власний успіх – через сформовану низьку самооцінку, дитина приходить до висновку: “нема чого старатися, все одно нічого не вийде”, і зовнішньо поведінкою показує: мені все одно, хай я буду поганою.

При використанні батьками суворих покарань, зростає схильність дітей до агресивної поведінки!

Слід враховувати наступні НЕДОЛІКИ ПОКАРАНЬ:

Покарання часто може вважатися несправедливим, особливо якщо дитина бачить, що подібні дії сходять з рук іншим особам, чиїми руками здійснюється покарання, часто стають моделями агресивної поведінки.

Покарання може грати роль підкріплення негативної поведінки дитини. (Наприклад, якщо на дитину підвищують голос вдома – це може ій сподобатися, так як він своєю поведінкою привертає увагу батьків або інших родичів).

Покарання може взагалі руйнувати поведінку, оскільки воно викликає паніку або образу дитини. У неї може виникнути відчуття постійної тривоги.

Заохочення і покарання у процесі виховання дитини

 

У всі часи батьків хвилювали питання щодо оптимального виховання дітей – яким чином заохочувати і карати, щоб це сприяло розвитку гармонійної особистості.

Заохочення – сильний регулятор поведінки, з його допомогою научіння відбувається швидше. Але не всяке заохочення може приносити користь, як і покарання не завжди шкідливо – у вихованні немає поганих або гарних прийомів, а є доречні або недоречні.

Заохочення і покарання можуть здійснюватися в двох формах: матеріальній та психологічній (духовній). Сучасне суспільство надає перевагу матеріальній формі заохочення і покарання, тобто “Куплю цукерку – не куплю цукерку”.  Рідко використовується психологічна форма, тобто такі особливості взаємодій і взаємин людей, в яких проявляється схвалення (увага до дитини, співпереживання, підтримка, віра і т.д.) і покарання (прикрість, образа, показне байдужість, сердито, в крайніх варіантах гнів). Природно, що використання психологічних засобів вимагає не тільки більше душевної віддачі, але і цілком певної акторської майстерності. Недарма А.С. Макаренко писав, що вчителем не можна стати до тих пір, поки не навчишся вимовляти слова “Підійди сюди” з 20 різними відтінками в голосі. Використання тільки матеріальних форм заохочення і покарання виховує людину залежною, з низьким самоконтролем, яка, в основному, орієнтується в обставинах: “Потрапляючи – не попадуся”. Використання психологічної форми впливу формує совість як внутрішній механізм контролю поведінки.

 

Не хвалити дитину за те, що досягнуто дитиною не своєю працею (краса, розум, сила, здоров’я і т.д.);

  • Не хвалити більше двох разів за одне і те ж;
  • Не хвалити з жалю;
  • Не хвалити з бажання сподобатися

Людині в день потрібно не менше 8 “погладжувань”, бажано, різних за способом і ступенем прояву.

Індивідуальні вимоги до норми похвали

Особливо в похвалі потребують такі категорії дітей:

  • Діти з комплексом неповноцінності, заснованим на їх дійсних недоліки. Без похвали такі діти страждають. Ця похвала – посібник і подарунок для незаможних;
  • Діти з обгрунтованим комплексом “надповноцінності” (дійсно талановиті діти). Для них похвала – гормон росту, вони знають про свої переваги, але потребують визнання оточуючих. Якщо дітей не хвалити, вони не зав’януть, але і не розквітнуть;
  • Самолюбні діти з підвищеною чутливістю до оцінки. Їм похвала в принципі не шкідлива, але без неї вони не можуть обходитися. Вихід: не хвалити відкрито, але повідомляти дитині безоціночні відомості про її реальні достоїнства, уникаючи порівнянь з іншими дітьми.

Типи похвали

“Компенсація”. Використовується для тих дітей, у яких чогось серйозно не вистачає (фізичний недолік, поганий характер, невдачі в житті). Їх треба хвалити за те, що є у них хорошого, не обов’язково досягнуте ними самостійно (краще не зловживати такою похвалою, бо такі діти можуть перетворитися в розпещених деспотів).

“Аванс” – це похвала за те, що буде, випереджаючого типу. Він вселяє людині віру в себе. Наша віра перетворює можливість у дійсність. Похвала за те, чого немає – це далеко не завжди те ж саме, що казати неправду.

Треба обов’язково хвалити вранці і на ніч. Хвалити за найменшу спробу вдосконалення себе.

Можна виділити наступні типи авансу:

  1. a) стверджувати, що дитина щось робить краще, незалежно від реальності;
  2. b) схвалювати за найменші спроби подолати себе і не лаяти, якщо не виходить;
  3. c) не помічати поганих проявів, якщо вони знаходяться на одному і тому ж рівні, а коли справа стала краще, то помітити і похвалити.

Використовуючи аванс як тип похвали, слід не переступати межу можливого і не вводити дитину в оману.

“Підйомна” похвала. Якщо ми збираємося підвищувати вимоги до дитини, то починати їх треба з похвали, як натхнення на нові подвиги.

Непряме схвалення. Похвала, при якій начебто не хвалять, тобто попросити допомоги, поради і т.п. У розмові з іншою людиною як би між іншим сказати добрі слова про дитину, але так, щоб вона чув їх. Ці слова повинні бути на рівні констатації достоїнств дитини, але не можна зачіпати при цьому її негативних якостей.

“Вибух любові” (швидка психологічна допомога). Використовується в крайніх випадках, коли у дитини кризовий стан.

Покарання

При всіх розбіжностях навколо методу виховання, слід зазначити, що він теж має право на застосування, тому що свідчить не про байдуже ставлення, а про любов батьків до дитини і, одночасно, дає йому “відпущення гріхів”. Тому діти прагнуть отримувати покарання і навіть намагаються використати їх у своїх цілях.

Більшість батьків вважають, що для припинення неслухняності дитини більше підходять негайні покарання, а не профілактичні заходи. Слід пам’ятати, що будь-який метод покарання діє тим краще, чим рідше він застосовується. При частому застосуванні покарань діти стають брехливими, верткими, у них з’являються страхи, агресія.

Форми покарання, які часто використовують батьки:

  • Вимушене неробство – сидить в спеціальному кріслі, в кутку і т.п.;
  • Позбавлення заохочень і привілеїв;
  • Осуд поведінки;
  • Народний засіб

В. Леві рекомендує за надзвичайні проступки карати в народному стилі, мета – відучити раз і назавжди.

Ніколи не можна використовувати як покарання фізичну чи розумову роботу.

Правила покарання

1) Караючи, подумай: Навіщо? Для чого?

2) Покарання ніколи не повинно шкодити здоров’ю.

3) Якщо є сумніви, карати чи ні – не карати! Ніяких покарань не повинно бути “на всяк випадок”, навіть якщо здається, що ви занадто добра (ий) і м’яка (ий).

4) За один раз можна покарати лише за один проступок. “Салат” з покарань не для дітей.

5) Не карати за давні вчинки – за давністю все списується.

6) Покараний значить прощений, сторінку життя перевернув – ніяких нагадувань.

7) Будь-яке покарання не повинно супроводжуватися приниженням, не повинно розглядатися як торжество сили дорослого над слабкістю дитини.

8) Дитина може Вас засмучувати – це нормально, тому ставитися до цього потрібно відповідно. Не прагнути переробляти дитину, а також не допускати, щоб вона жила у страху перед покаранням.

Не можна карати позбавленням любові!!!