Останні коментарі

Архивы за месяц: Березень 2015

Рожевий пелікан – птах року

rp2Рожевий пелікан – рідкісний птах нашої фауни, який занесено до Червоної Книги України, знаходиться під патронатом Міжнародного союзу охорони природи.

Учні 1-а класу дізналися багато цікавих фактів про рожевих пеліканів, а за час весняних канікул деякі діти навіть встигли сходити до зоопарку, прочитати додаткову інформацію в енциклопедії та в інтернеті. А головне – підготували наочну інформацію: намалювали, зробили аплікацію і навіть сфотографували пелікана. Учні дізналися, що в Миколаївській області рожеві пелікани гніздяться на території Кінбурнської коси. Тут їх налічується щорічно від 300 до 500 пар. Навіть на волі пелікани розмножуються дуже погано. А в нашому зоопарку у 2014 році народилося нове потомство рожевих пеліканів. У зоопарку пелікани живуть на великих ставках. Хоча дорослі вражають своїм рожевим кольором, маленькі птахи поки що більше нагадують гидких каченят. Вони сірувато-бурі з блакитними плямами на спині. Яскраве вбрання у пеліканів з’являється на третьому році життя. У цьому віці вони стають зрілими.

Рожеві пелікани також знесені до міжнародн ої «Червоної книги».
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Як привчити дитину до самостійності?

1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але я зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна. Але так, щоб ні в кого і не влучив»…

 

  1. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).

 

  1. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить. Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.

 

  1. Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити,спробуй»

 

  1. Якщо дитина задає Вам питання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє питання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».

 

  1. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. (Мушу наголосити, що це нормальні період розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалася б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.
  1. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку малечі коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»

 

  1. Якщо вас запитують про малечу в присутності нього самого, дозвольте дитині самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.

 

  1. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, що вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер заривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.

 

  1. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики, до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан…

 

  1. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які малюк вже навчився робити.

 

  1. І на останок – довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.

Автор статті: Анна Луньова http://dytpsyholog.com

 

Лікування казкою

Виявляється надавати психологічну допомогу своїм дітям батьки можуть самостійно! Прекрасний інструмент, який може допомогти в цьому – це терапевтичні казки! Вони являють собою дитячі твори, які допомагають вашому чаду прояснити різні життєві ситуації, відреагувати накоплені емоції, познайомитись з різноманітними стратегіями поведінки. Крім того, казки дозволяють дитині побувати на місці героя в певних конфліктних ситуаціях в “безпечних умовах” і спробувати нові способи вирішення конфліктів. Також в творах малеча може компенсувати те, чого їй найбільше бракує в житті.

 

Алгоритм використання казки надзвичайно простий. Дітям до 12 років – батьки читають казку (тут дитині дозволяється видозмінювати текст, додавати і вилучати фрази чи слова), потім обговорюють ключові моменти, мотиви поведінки, результати, і на останок – дитині пропонується намалювати малюнок (не обов’язково одразу після обговорення), який ілюструє казку або ключовий момент для дитини. Інколи можна використовувати ще один заключний етап – драматизація або “програвання” казки чи її частин. Дайте дитині можливість розподілити ролі, за необхідності задійте членів родини чи іграшки і не слідуйте строго сюжету казки, пам’ятайте, дитина змінює все так як їй потрібно.

 

Щодо старших дітей, то тут спосіб використання дещо інший. Підлітки починають вже скептично ставитись до подібних історій, тому батькам варто піти на маленьку хитрість – вивчити казку напам’ять і досить природно і непомітно вставити її в буденні сімейні розмови.
Автор статті: Анна Луньова http://dytpsyholog.com

 

8 правил, як говорити з дитиною про ЦЕ

 

  1. Тільки правда!

Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…)

Єдино правильна відповідь:«Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили»

 

  1. Відповідайте мовою, зрозумілою дитині (залежно від віку).

3-річному малюку скажіть «Я тебе народила», «Ти жив у животику у мами, а потім з’явився на світ». Старшим діткам розповідайте, називаючи речі своїми іменами, та зважаючи на те, що дитина уже знає.

 

  1. Видавайте інформацію порціями.

Не поспішайте з деталями і глибокими поясненнями, поки дитина сама не уточнить те, що її цікавить. Малюку може бути достатньо вашої відповіді «Я тебе народила». Не заглиблюйтесь в подробиці, поки дитина сама не запитає. Продовжуйте по-трошку видавати інформацію. Дитині потрібен час, щоб «переварити» почуте. Малюк сам запитає вас, коли освоїть те, що уже почув.

 

  1. Називайте речі своїми іменами.

Частини людського тіла мають свої назви. Пеніс, вагіна – не соромтесь вживати їх з дітками від 5-ти років. Дитина повинна зрозуміти, що це не жарти, а досить серйозні теми.

 

  1. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть!

Попросіть дати вам кілька годин часу, щоб зібратись з думками і сформулювати відповідь. Підготуйтесь, і обов’язково поверніться до цієї розмови, навіть якщо малюк уже забув.

 

  1. Не забудьте наголошувати на тому, як сильно любили мама з татом одне одного, перш ніж захотіли синочка/дочку. І люблять до цих пір!

 

  1. Якщо вам соромно, ніяково, незручно, дайте почитати книгу, або почитайте разом.

Перелік книг українською мовою знайдете тут. Щоб подолати зніяковілість, спробуйте розповідати так, ніби це урок анатомії для малюка (робіть поправки на вік)

 

  1. Пам’ятайте, що краще дитина дізнається від вас про всі інтимні подробиці, ніж знайде відповіді з інших, не зовсім прийнятних, джерел!

Автор статті: Анна Луньова http://dytpsyholog.com

Істерики. Способи запобігання

 

  1. Намагаєтесь не вживати слово «НІ» часто. Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно (дитина схопила ніж, підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка), тобто коли це щось таке, що може зашкодити здоров’ю її або оточуючих її людей.

Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одні з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути.  «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно !!! І Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині в чомусь – цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися, оскільки така манера поведінки може закріпитися – як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоче, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.

 

  1. Якщо бачите що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця (наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму). Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія!

 

  1. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій не за горами – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

 

  1. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо, вона вчинила якийсь негарний з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не ти поганий,а ти вчинив не правильно.

 

  1. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійним. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути. Або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.

 

  1. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо Ви бачите, що дитина «губиться» в різноманітних варіантах, не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір замість неї, навіть, якщо вона противиться, насправді вона цього потребує.

 

  1. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

 

  1. Якщо якась неприпустима дія дитини була помічена вперше, то інколи краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

 

  1. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний якийсь час.

 

  1. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Слідкуйте за тим, як дитина справляється з якимось новим для себе завданням, адже на перших порах не завжди вона зможе зробити це самостійно (запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок). У таких випадках потрібно зробити це разом з нею (ОБОВ’ЯЗКОВО спитавши чи треба їй допомога – це вже розуміють 1,5 річні діти), щоб вона перевірила свої сили і повірила в них.

 

  1. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!
  1. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли. З моїм сином це правило працює в 70%.

Автор статті: Анна Луньова http://dytpsyholog.com

 

Птах року 2015

Кожен рік  Українське товариство охорони птахів обирає птаха-символа, прагнучи привернути більше уваги до виду, спонукати до спостережень і вивчення його в природі. Пернатим символом 2015 року став пелікан рожевий.
1-Б клас взяв участь в акції «Птах року» . Вони мали змогу дізнатися про життя та звички, місце проживання та охорону пелікана рожевого. А також з великим задоволенням намалювали цього птаха, зробити аплікацію або сфотографувати.

IMG_20150403_094042[1] IMG_20150403_075225[1] IMG_20150403_075252[1] IMG_20150403_075319[1] IMG_20150403_075345 IMG_20150403_094009 IMG_20150403_075557IMG_20150403_075521 IMG_20150403_093800

Писанкове сяйво

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA  OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Зовсім скоро, 12 квітня, християни всього світу відзначатимуть світле Христове Воскресіння. Великдень – одне з найстаріших свят, і в усі часи воно символізувало чудесне відродження життя, пробудження світу і його розквіт.
Це свято люблять і дорослі і діти. Воно освітлене сонцем, воно тепле, як свіже куліч, і яскраве, як крашанки в кошику. Не дарма його називають Світлим Воскресінням. Цього дня обличчя людей лучаться радістю і любов’ю до ближніх. У цей день хочеться бути кращим, чистішим, добрішим, хочеться обійняти весь світ і обмінятися подарунками. Ніщо так не цінується, як прикраси та подарунки, з любов’ю виконані своїми руками.
Учні 1-А класу за допомогою батьків до світлого свята виконали чудові великодні вироби. Тут і кошики зі стрічок з фарбованими або декоративними яйцями,  куличі, великодні  курчата та зайчики. І навіть макет Михайлівського Золотоверхого Собору. Для того, щоб виконати такі сувеніри не обов’язково бути знаменитим майстром Фаберже або мати унікальні художні здібності. Досить прикласти трохи терпіння і фантазії, а головне любові, бажання і добра.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Опитування

БОРИС ІВАНОВИЧ МОЛЧАНОВ

Борис Іванович Молчанов народився 31 серпня 1923 року в Миколаєві в родині кадрового працівника заводу імені Андре Марті (нині Чорноморський суднобудівний завод) Івана Анатолійовича Молчанова. Навчався Борис в школі № 8 (нині ЗОШ № 4). В школі він вступив до піонерської організації, а згодом – в комсомол. Боря захоплювався спортом, дуже любив радіосправу. З його ініціативи в школі працював гурток радіоаматорів, яким він і керував.
20 червня 1941 року Борис отримав атестат зрілості – документ про закінчення школи. А 22 червня почалась Велика Вітчизняна війна. Борис залишився в місті для підпільної роботи. Як радист він входив до складу розвідувально-диверсійної організації під керівництвом В.О. Лягіна, передаючи до Москви важливу розвідувальну інформацію. Разом зі своїм товаришем Геннадієм Пономаренком, з яким він навчався ще в школі, Борис полагодив радіоприймач, вкрадений підпільниками з румунського катера, який ремонтувався на Південній верфі (так гітлерівці називали ЧСЗ).
Вечорами хлопці слухали повідомлення Радінформбюро з Москви про події на фронті, а згодом ці відомості, надруковані на листівках, підпільники розклеювали по місту. Це підтримувало в місцевих жителях надію на звільнення від німецького рабства.
До весни 1942 року Борис Молчанов працював на своїй квартирі по вул. Торговій 28, а згодом, з метою конспірації, переніс рацію на квартиру підпільниці О.В.Полохової за адресою: вул.. Рибна, 12 (нині Чкалова).
На початку 1943 року зрадник видав гестапо підпільну групу В.О.Лягіна. Була заарештована О.В.Полохова, а згодом і Борис Молчанов. Після жорстоких тортур влітку 1943 року Борис Молчанов був страчений.

С праздником весны!

Уважаемая Тамара Андреевна!

Сердечно поздравляем Вас с праздником весны – днём 8 марта! Пусть каждый день Вашей жизни будет солнечным и радостным, наполненным миром и гармонией. Будьте всегда полны надежд и оптимизма. Мы благодарны вам за доброту и душевную чуткость, терпение и внимание, которое вы проявляете к каждому человеку. Вы дарите нам своё тепло и поддерживаете добрым словом. Вы – прекрасный педагог и чуткий человек. Желаем Вам крепкого здоровья, безграничного счастья, семейного уюта и благополучия, неиссякаемой энергии и непоколебимой веры в лучший завтрашний день. Пусть вера, надежда и любовь крепко держат Вас за руки и уверенно идут с Вами по жизни! А человеческий почёт будет благодарностью за чуткость и умение творить добро!

Герої Небесної Сотні

18 лютого за участю учнівського самоврядування пройшли класні години за темою: ” Герої Небесної Сотні”.

IMG_20150218_135226 IMG_20150218_135151 IMG_20150218_135259IMG_20150218_135120