Останні коментарі

Робота психолога

Батьківські збори в 3-А класі

Батьки учнів 3-А класу на батьківських зборах отримали вичерпну психолого – педагогічну консультацію від психолога школи Антоніни Миколаївни. Доступна і цікава інформація у вигляді слайд – презентації допомогла батькам подивитися на дитину очами самої дитини, навчитися не помічати не суттєвих недоліків, а головне поважати і любити свою дитину.

“Любіть своїх дітей”

1 2 3 4 5 6 7

Спілкування з дитиною

Ученые выяснили, что в день мы в среднем уделяем ребенку 12,5 минуты. Из этого времени 8,5 минуты уходят на упреки и запреты. И всего лишь 4 минуты остаются на дружеское общение.

Писательница Джейми Харрингтон сформулировала 4 вопроса, которые нужно задавать своему ребенку каждый день. «Задавайте вашему малышу открытые вопросы, на которые он не сможет просто ответить «да» или «нет». Это стимулирует детей описывать свои чувства и оценивать свои поступки», — пишет она. Итак, что же это за волшебные вопросы?3456

Адаптація першокласників до школи

adaptatsyya

Психологічна підготовка учнів до ДПА (9 клас)

9 (6)9 (5)9 (3)9 (4)9 (2)

Психологічна підготовка учнів до ЗНО

11 (2) 11 (3) 11 (6) 11 (7) 11 (10) 11 (8) 11 (9) 11 (4) 11 (11)

Які фрази краще не казати своїм дітям

фрази

Існують відверто неправильні, шкідливі та страшні слова, які діти іноді чують на свою адресу (наприклад, «Краще б тебе в мене взагалі не було» або «Ти і є причина, через яку ми з татом розлучаємось»). Але ви можете здивуватись, виявивши, що деякі, здавалося би, нешкідливі висловлювання можуть викликати образу, знизити самооцінку або призвести до інших небажаних хвилювань ваших дітей. Часто із кращих міркувань батьки кажуть дітям якісь слова, не замислюючись про те, як вони їх сприймуть. У даній статті зазначено десять фраз, адресованих дітям, перш ніж казати які, треба двічі подумати.

1. «Я знаю, що ти можеш намагатися краще»

Чи буває так, що ви відчуваєте розчарування в успіхах своєї дитини у школі, спорті, музиці та вважаєте, що вона здатна досягти набагато більшого? І хоча ви (треба сподіватись!) не кажете таких відверто образливих слів, як «Ти такий лінивий!», будь-який коментар, який свідчить про ваше незадоволення зусиллями дитини, може не тільки розчарувати її, а і призвести до протилежного результату (руйнування її мотивації на докладання великих зусиль).

Якщо ваше «Намагайся краще» відноситься до завдань і домашніх обов’язків, чітко промовляйте свої очікування: «Коли ти прибереш у своїй кімнаті, то зможеш піти пограти на вулицю». Якщо ви кажете про навчання, бажаючи відзначити вкладені дитиною зусилля, скажіть: «Ось як! Додатковий час, який ти витратив на твір, приніс просто дивовижні результати».

2. «Ти впевнений, що хочеш з’їсти другий кекс?»

Безсумнівно, ви маєте хороші наміри підтримати фізичну форму та здоров’я вашої дитини, але краще уникати будь-яких розмов, які можуть сприяти її негативному сприйняттю свого тіла. Якщо ви турбуєтесь про те, як ваша дитина харчується вдома, дійте, а не кажіть, наприклад, наповніть холодильник здоровою їжею та зробіть акцент на заняттях фізичними вправами всією сім’єю, наприклад, здійснюйте спільні післяобідні прогулянки. У такому випадку, якщо в гостях дітей стануть пригощати кексами, нехай вони пригощаються на здоров’я.

Завжди підтверджуйте свої слова власними діями. Ви дасте дитині дуже суперечливий приклад, якщо попросите її прибрати руки від коробки з печивом, а самі станете поглинати чіпси. До речі, те ж стосується й ваших похвал, таких як «Ти добре їси»; намагайтесь уникати ярликів («Мій син такий вибагливий в їжі», «Моя донька любить пробувати нові страви», «Мою дитину треба тримати подалі від солодкого»), щоб не перетворити питання харчування на справжню проблему. Намагайтесь робити конкретні й позитивні коментарі із приводу харчування дитини: «Чудово, я бачу, ти спробував крем-суп!».

3. «Ти завжди…» або «Ти ніколи…»

Безумовно, слова «завжди» або «ніколи» часто майже рефлекторно вилітають з наших вуст («Ти завжди забуваєш класти шкарпетки в кошик для брудної білизни!» або «Ти ніколи не дзвониш мені, щоби попередити, що затримуєшся!»). Але будьте обережні, тому що за цими двома словами ховаються великі проблеми. Вислови «Ти завжди» і «Ти ніколи» навішують ярлики, які можуть закріпитись на все життя. Діти стають такими, як ми про них кажемо, тому якщо казати дитині, що вона «завжди» забуває дзвонити, вона, швидше за все, дзвонити не буде. Краще спитайте її про те, як ви можете допомогти їй змінитись: «Я помітила, що ти іноді забуваєш приносити додому зі школи підручники. Що ми можемо зробити, щоб допомогти тобі запам’ятати це?».

4. «Чому ти не береш приклад із сестри/брата?»

Брати, сестри й суперництво між ними нерозривно пов’язані – будь-яке ваше висловлювання, яке передбачає порівняння, лише роздмухує це й без того яскраве полум’я. Якщо ви кажете, наприклад, «Твій брат грає на піаніно, у нього чудово виходить, чому ти не можеш так само?», ви, власне кажучи, нагадуєте дитині, що музика – це коник брата, а не її. Порівняння ділять братів і сестер на категорії – розумний, спортивний і т. п. й перешкоджають дітям займатись тим, у чому успішні їх брати. Намагайтесь заохочувати кожну дитину в будь-якому занятті, яке вона вважає «своїм», та уникати порівнянь.

5. «Я казав (ла) тобі, що чекати до останньої хвилини було помилкою!»

Ви постійно повторювали дитині середнього шкільного віку, що коли вона буде грати у відеоігри до вечора, то не встигне підготуватись до контрольної роботи з математики. Ну і що ж? Вона лягла спати дуже пізно, пішла до школи сонною й непідготовленою і написала контрольну гірше, ніж могла. Кожне ваше «Я ж казала тобі» каже дитині про те, що ви завжди праві, а вона, на відміну від вас, завжди помиляється.

Коли вона приносить додому погану оцінку, не піддавайтесь спокусі сказати «Я ж тобі казала», краще спитайте дитину про те, чи можете ви удвох придумати, як їй краще підготуватись до наступного уроку. Крім того, розкажіть їй про позитивні моменти, які відбуваються, коли вона справляється із завданням. Наприклад, наступного разу, коли дитина на ваше прохання прибере свою кімнату, скажіть: «У прибраній кімнаті набагато простіше шукати речі, чи не так?». Ця фраза не є доказом вашого пильного батьківського контролю і ставить чистоту в кімнаті в заслугу дитині, а не вам.

6. «Ти найкращий футболіст!»

Зрозуміло, що фрази, які недооцінюють і принижують зусилля вашої дитини («Ти не художник!»), можуть приносити їй багато шкоди, але, насправді, навіть позитивні висловлювання можуть бути вкрай небажаними, бо вони обмежують дитину. Наприклад, ви постійно кажете сину, який він розумний. З часом він починає боятись пробувати свої сили в чомусь новому, оскільки боїться виконувати більш цікаву роботу, побоюючись, що перестане бути «розумним», якщо отримає «10», а не «12». Такі фрази призводять до зворотного ефекту. Коли ваша дитина бореться з виконанням складного завдання, а ви кажете: «Але ж ти такий розумний!», вона може відчути себе невпевнено, тому що в цей момент не відповідає вашим очікуванням.

Але що робити, якщо ваш син не такий вправний футболіст? Головне, щоб він любив свою справу (у даному випадку футбол). Але якщо він відчуває, що в нього недостатньо здатностей до цієї гри, то в подальшому може відмовлятись пробувати свої сили в інших видах спорту. Тому у своїх висловлюваннях фокусуйтесь на зусиллях дитини: «Ти відвідуєш усі тренування й викладаєшся на повну силу» або «Ти проробив фантастичну роботу над цим рефератом!».

7. «Не хвилюйся, перший день у школі пройде чудово»

Що поганого в тому, щоб заспокоювати тривожну дитину? Якщо ви просите дитину не перейматись, то відхиляєте її почуття. Після ваших слів вона продовжує хвилюватись із приводу першого дня у школі, більше того, вона починає турбуватись про своє занепокоєння або про те, що ви засмутились через її занепокоєння. Те ж саме стосується таких фраз, як «Не плач» і «Не гнівайся». Замість цього скажіть: «Я бачу, що ти стурбований. Можеш розповісти мені, про що ти найбільше хвилюєшся, щоб ми могли з тобою обговорити це?».

8. «Тому що я так сказав (ла)!»

Ми всі потрапляли в ситуації, коли треба негайно вийти за двері та немає часу пояснювати, чому треба вимкнути комп’ютер і поспішити на сімейні урочистості/візит до лікаря/у церкву. Категоричне «Тому що я так сказав (ла)» підкреслює ваш контроль над дитиною й не бере до уваги її зростаюче почуття самостійності, а також здатність розуміти ситуацію. «Тому що я так сказав (ла)» також нехтує потенційною можливістю навчання.

Скажімо, у такий прекрасний сонячний день ваші діти не хочуть їхати в гості до літньої двоюрідної бабусі, значно більше задоволення вони б отримали від їзди на велосипеді. «Тому що я так сказав (ла)» лише примушує їх відчувати власну нездатність зробити вибір на користь того, що вони хочуть. Краще скажіть їм так: «Я знаю, що ви хотіли би покататись на велосипеді, але бабуся Іра дійсно любить вас і хоче бачити, ми повинні намагатись поважатикожного члена нашої сім’ї». Таким чином, навіть якщо діти продовжують бурчати, вони знають, що їхні почуття важливі; крім того, вони отримують цінний урок у ставленні до членів сім’ї.

9. «Я не хочу, щоб ти дружив із Сашком, мені не подобається цей хлопчик»

Так, багатьом батькам з найрізноманітніших причин не подобається «той хлопчик», але в той момент, коли ви кажете дитині, що «цей хлопчик» вам не подобається, він стає для вашої дитини більш привабливим. Спочатку з’ясуйте, що конкретно вам не подобається в Сашкові. Він вам просто не подобається чи несе певну небезпеку, якій ви не хочете піддавати свою дитину? Якщо перше, просто терпіть. Якщо останнє, поставте перед дитиною кілька відкритих запитань: «Чому тобі подобається гуляти із Сашком? Чим ви займаєтесь, хлопці?». Ідея полягає в тому, щоби тримати зв’язок між вами й дитиною відкритим і сприяти дискусії про цінності, погане й хороше і т. п.

10. «Ти робиш це неправильно! Дай краще я це зроблю»

Ви попросили дитину розмішати суп або скласти рушники, помити машину. Звісно, вам потрібна допомога, але потім ви помічаєте, що дитина робить усе не зовсім правильно. Залежно від вашого ступеня перфекціонізму вам може бути важко стримувати себе, щоб не втрутитись і не зробити все самому. Але втручання – це помилка, тому що в такому випадку дитина ніколи не навчиться робити що-небудь правильно і навряд чи захоче допомагати вам у подальшому. Якщо ви здатні витерпіти неправильний порядок складених рушників або не зовсім чисту машину, зробіть це. Або втрутьтесь, але з метою співпраці, а не відсторонення дитини від виконання дорученої справи: «Хочеш, я покажу тобі, як моя мама вчила мене гарно складати рушники?».

Джерело: http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/219/

Як управляти проявами гніву в дитини

Ваша дитина влаштовує істерики, якщо не отримує бажаного? Здіймає надмірний шум, оскільки захоплена грою й не бажає приймати ванну? У процесі розвитку багато дітей схильні до надмірної запальності. Але якщо ви будете знати, як справлятися з їхнім гнівом, вам зовсім не знадобиться хвилюватися з цього приводу. Далі пропонуються десять способів контролю проявів гніву вашої дитини та її істерик.

1. Обговорюйте проблеми разом з дитиною

Один із кращих та універсальних способів вирішення проблеми – це порозмовляти і пояснити один одному свою точку зору. Дозвольте вашій дитині висловити свою думку про те, що сталось і що в цій ситуації її турбує. Таким чином, ви чітко зрозумієте проблему і виробите необхідні навички управління проявами гніву вашого малюка.

Якщо ваша дитина не бажає обговорювати з вами свою проблему, не примушуйте її робити це. Постарайтеся завоювати її довіру поступово.

2. Запропонуйте конструктивні шляхи вирішення проблеми

Один із кращих способів приступити до вирішення проблеми гніву дитини – це відокремити її від головного тригера – пускового механізму її гніву, тобто його джерела. Оскільки вдається це не завжди, можна спробувати охарактеризувати це джерело по-іншому. Допоможіть вашій дитині зрозуміти й визнати її особистий внесок в конкретну ситуацію, що викликає в неї гнів. Так вона зможе визначити для себе свої обов’язки як людини (як особистості) і контролювати свої спалахи гніву.

Розкажіть про конструктивні способи вирішення тієї чи іншої ситуації та підкресліть, що гніватись і впадати в істерику марно, бо це жодним чином не допомагає вирішити проблему.

3. Залишайтеся з дитиною на зв’язку

Батькам важливо завжди бути поінформованими про те, що відбувається в житті дитини. Дуже часто почуття гніву та страху в дитини має тенденцію виникати через відсутність упевненості в собі або деякі інші проблеми у школі чи вдома. Підтримуйте зв’язок з учителем (або класним керівником) та активно відслідковуйте успіхи вашої дитини у школі.

Ураховуючи, що в наш час поширені дитячі конфлікти та всілякі порушення поведінки, жодному з батьків не хотілось би піддавати свою дитину подібному ризику. Тому важливо, щоби спілкування із сином чи донькою стало пріоритетним пунктом у батьківському розпорядку дня й навіть у найщільнішому графіку знайшовся час, щоб поговорити з дитиною про школу, її друзів, захоплення.

4. Установіть обмеження

Для дитини дуже важливо навчитись керувати імпульсами свого гніву. Ніколи не дозволяйте їй у люті хапати речі й кидатись ними або тим більше ламати. Установіть обмеження і у спокійній формі поясніть вашому малюку, що така поведінка неприпустима, і ви будете відразу ж припиняти її прояви.

Надайте дитині деякий час, щоб заспокоїтися самому, а потім поясніть, що схильність до руйнування – це не тільки неправильно, а ще й демонструє її в найбільш негативному світлі. Було б добре, якби ви навели приклади людей, яким удається відмінно справлятися зі своїм гнівом і виходити із ситуації мирним шляхом.

5. Прищеплюйте навички самоконтролю

Гнів – це невід’ємна частина людської природи, кожний із нас в якийсь момент життя здатний розсердитись. Але якщо ваша дитина в період дитячого розвитку не навчиться контролювати свої прояви гарячковості, гнів може увійти у структуру її характеру і в подальшому викликати великі труднощі, до того ж позбутися цієї згубної звички в дорослому віці буде значно складніше.

У вашої дитини може не бути здатності самостійно навчитися самоконтролю. Отже, вам необхідно взяти на себе всю відповідальність і як батькові всіляко заохочувати позитивну поведінку й направляти її в правильне русло. Намагайтеся допомагати дитині контролювати свої емоції.

6. Зберігайте спокій

Будь ласка, не гнівайтесь, незалежно від того, наскільки сильні ваше нетерпіння та бажання вибухнути обуренням. Якщо ви будете нестримно реагувати на ситуацію, в якій ваша дитина через якусь дрібну проблему плаче, бурчить і роздратовується, то це може лише погіршити становище, тому постарайтесь опанувати свої емоції і зберігати спокій.

Як тільки ваш малюк заспокоївся, сядьте поруч з ним і поясніть, як вам самому вдалося зберегти спокій при тому, що ви не схвалюєте його поведінку. Розкажіть йому також про те, що у стані спокою та стриманості знайти вихід зі складних ситуацій значно легше й ефективніше.

7. Заохочуйте фізичну активність

Фізична активність обов’язкова для розвитку дітей, і якщо ваша дитина віддавала перевагу перебуванню вдома занадто довгий час, а також бурчить, обурюється і влаштовує істерики у випадку, якщо ви зменшили час перегляду телевізора, насправді ви знаєте, що робити. Заохочуйте її гуляти на свіжому повітрі і брати участь у спортивних заходах або просто примусьте взяти із собою на прогулянку собаку, якщо вона, звісно, досить доросла для цього.

Фізична активність допоможе дитині виплеснути свою енергію конструктивним способом. Ви можете теж долучитись до прогулянок – це неодмінно зміцнить ваш зв’язок із нею.

8. Оточіть дитину душевним комфортом і прихильністю

Ваша дитина потребує любові й ласки, які ви можете їй дати. А коли обоє батьків працюють, така потреба набуває для дитини першорядне значення. Нехай ваш малюк знає, що ви завжди опинитесь поруч, щоби підтримати й допомогти вирішити його нагальні дитячі проблеми.

Утіште дитину й подаруйте їй відчуття душевного комфорту в тих випадках, коли вона відчуває втрату контролю над ситуацією; поясніть їй, що це не кінець світу, і далеко не всі ситуації можна вирішити за допомогою проявів гніву.

9. Хваліть за хорошу поведінку

Як важливо проявити суворість у ставленні до дитини, коли вона починає погано поводитись, не менш важливо й похвалити за хорошу поведінку. Якщо ваша дитина робить зусилля, щоб контролювати свій гнів, і всіма силами намагається не влаштовувати сцену, коли ви зазвичай чекаєте від неї саме такої нестриманості, оцініть її вчинок, приготуйте улюблене блюдо, просто погладьте по спині або обійміть і поцілуйте.

10. Подавайте дітям позитивний приклад

Мабуть, це найважливіший фактор, коли мова йде про виховання дітей. Модель поведінки вони перш за все переймають саме від своїх батьків. Проаналізуйте свій стан, як ви поводитесь у періоди злетів і падінь, чи не гніваєтесь і чи не «виходите із себе» в ситуаціях, з якими не можете впоратись.

Пам’ятайте, що ваша дитина уважно спостерігає за вами, тому намагайтесь контролювати свій гнів і розчарування, скеровуючи їх у позитивну сторону. Тоді у вашого малюка буде більше шансів зробити те ж саме, коли він розлючений. Виховання дітей – це прекрасний процес, де кожний виховний нюанс вимагає не імпульсу, а такту й розсудливості.
Джерело: http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/219/

Година психолога “Толерантність” (7-Б клас)

IMG_20160203_143140IMG_20160203_143019IMG_20160203_142856IMG_20160203_142211IMG_20160203_143140IMG_20160203_142114 IMG_20160203_142136IMG_20160203_141959

Десять заповідей батькам

Десять заповідей батькам

 

  1. Не навчайте тому, у чому ви самі необізнані. Щоб правильно ви­ховувати, треба знати вікові та інди­відуальні особливості дитини.
  2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.
  3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді ди­тина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
  4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
  • Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
  • Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для вико­нання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

 

 

  • Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
  • Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
  • Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласни­ками, друзями. Порівнюйте, якою во­на була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батькі­вської мудрості.
  • Ніколи не кажіть, що у вас не­має часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам’ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.

Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами пе­дагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.