Останні коментарі

Як навчити дитину чути. Поради для батьків.

Як навчити дитину чути. Поради для батьків 

Якщо у дитини немає проблем зі слухом і Ви це достеменно знаєте – телевізор, комп’ютер, телефон, добре чує – а Вас ні, ігнорує прохання, просто не відгукується, то це означає, що у дитини сформувався певний поведінковий механізм реакції на Ваші вимоги, з яким дитині добре, а Вам не дуже. Причинами такої поведінки можуть бути багато різних факторів: мало сформоване сприйняття навколишнього, соціальноа відповідальнысть, більша центрація на собі, небажання залишати те, що подобається робити, прикладати зусилля для чогось іншого, нецікавого, протест від вимогливості батьків. Дитина намагається таким чином впливати на ситуацію, «відстоювати» свої бажання, привертає увагу, занурена у свою складну ситуацію. Причин багато, але їх можна скорегувати, приклавши зусиль та дотримучись певних правил:

Намагайтеся самі бути уважним слухачем

Коли у дитини виникають питання, прохання, важливо дати зрозуміти, що Ви почули. Не завжди є змога їх реалізувати, але не потрібно ігнорувати, поясніть ситуацію яка виникла:

«Так, я тебе почула(в)…», «Добре, але зараз немає можливості.»

Коли звертаєтеся до дитини з проханням, то варто говорити ввічливо

Замість того, щоб підвищити тон — зменшить його. Дитина вже звикла до крику, наказів, нотацій і не реагує на них. Тому звертайтесь м’яко та тихіше, це швидше приверне увагу:

«Зверни, будь ласка, на мене увагу…».

Прохання має бути коротким та чітким, інформації має бути необхідний мінімум.

Варто уникати довгих реплік, вони автоматично будуть не почутими.

«Застели, будь ласка, ліжко… Сашко, ліжко !»,

«Вимкни, будь ласка,телевізор…. Все! Телевізор!»

Підготуйте дитину до того, що ви будете до неї звертатися

Іноді дітям насправді важко відволіктись від цікавої гри. Зробіть попередження:

« Через п ’ять хвилин мені буде потрібна твоя допомога…», «Через хвилину мені треба буди поговорити з тобою…»

Уникайте некорисних вказівок

Якщо відчуваєте, що дитина проігнорує ваше прохання, збирається кудись вибігти, або заглянути, щось взяти…, і не зупиниться по вашій вимозі, то краще і не вимагати.

Для дитини — ще одне підкріплення, що вас можна не слухати, для вас — знервованість та роздратування.

Коли не чує, треба підійти самому, або, якщо дитина все ж відгукнулась, встановити контакт очі в очі, присісти, щоб бути з дитиною на одному рівні, взяти за руку, прокоментувати ситуацію:

«Подивись, будь ласка, на мене і послухай що я скажу», «Я тебе кликала(в) декілька разів. Чув!? Хочу, щоб ти реагував з першого разу…».

Попросіть повторити те, що Ви сказали, але без «наїздів», доброзичливо.

Якщо є можливість – можна потренуватись –

встановити разом кількість повторень і виконати тренування:

«Тепер тренуємось реагувати відразу, відходь туди…, я тебе кличу ти підходиш з першого разу. І так п’ять разів.

Зберігайте послідовність у вимогах до дитини.

Перш ніж втілювати покарання, потрібно бути впевненим у справедливості і обґрунтуванні своїх вимог.

Не відміняйте своїх рішень, це припустимо лише у виключних випадках. Якщо вже визначили покарання, то потрібно втілити його в життя, як підкріплення, що Вас все ж потрібно слухати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.